Я чекаю тебе серед трав, і століття, і прози.
Я чекаю тебе сім століть на годину і в день.
Я підпалюю числа і рву на шматочки прогнози,
І я вітром ховаю їх в хмари до зшитих кишень.
Я чекаю тебе як ніхто і ніколи й не буде,
Там, де в небо сам дощ продіравив драбиночку в рай.
Я чекаю. А ти у душі... Ти ніде... І розбудить
Сам Господь мене вранці. І буде просити :чекай...
Я чекаю тебе. Та... Я чую... Що ти... Не чекаєш.
І питаю у Господа тихо :"Чому... Не поміг?"
Ти щасливий без мене. Ти спати спокійно лягаєш...
А Господь мені потім :"Я ж силою змусить не зміг...
Хоч його повертав я до тебе з усяких доріг..."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787086
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.04.2018
автор: Відочка Вансель