Душа в людини кожної своя,
з народження її не покидає.
Вона – тала́н, плани́да, друге „Я“…
Усе про те лиш Бог єдиний знає.
Але для роздумів не бачу перепон.
Хто ж заборонить нам про це гадати?
Душа людська – всього життя закон,
що до снаги́ лиш Господу прийняти.
Яка ціна невинної душі
і скільки вона варта уже грішна?
Відповісти на це я б не спішив,
напевне знать те може лиш Всевишній.
Вже сказано про Юду безліч слів
та все ж згадати тут відверто мушу –
у тридцять срібняків він оцінив
усе – життя Христа і його душу…
Козак Вакула свою душу бісу
хотів продати за любов Оксани.
Із ворогами душу в темнім лісі
в болоті утопив Іван Сусанін…
Що варті душі тих, хто свій народ
постійно підло ду́рить і грабує?
Що стане потім з душами заброд,
як вічність плоть слабку їх потурбує?
Якому бісу продались вони,
кому заклали нас і Батьківщину?
Достойні діти батька-сатани,
тікайте геть – на Захід, в Московщи́ну…
Як те́рпим упирів дони́ні ми,
як тільки цих іуд земля ще но́сить?!
Вони хотять вже торгувать людьми?..
Їм тридцяти срібля́ників не досить?
Оскаженілий і шалений світ,
ти стрімголов летиш в бездонну прірву.
Щоб перервати затяжний політ –
я б своє серце, навіть душу, вирвав!
11.04.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787004
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.04.2018
автор: Олександр Мачула