На взяття Христом
10 квітня
Поруч з Вічністю
жалюгідною є
усіляка часовість!..
Світло обійме свідомую волю
і розум
і душу,
Йду по асфальту, і дивно це,
йти таки мушу,
Слово ж бо пише в мені
нерозривную згорнену повість.
Забраний я із розгортки,
де тьма,
тьмоісторіпрозовість.
2002
* * *
Вона зазнала з очима великими
Які в мед-основі стулили
Степами, горбками, каліки кликали
Гіркого налили
Христа великого випровадили
Скинули в Преторій — до пилки
Господи Ісусе помилуй...
Гіркого долили
Що це для сили
Мого буревію
Хащами! Нетрями! — спека!
Буря — під брови!
Що я вихлюпну цього разу Марії??
Вона створила ж мене — медовим
Скинули в Преторій — до пилки
Господи помилуй
Де сироти й вдови…
Та Ти ж мене парадоксально — медовим!
Й те в Завіті Старому не оплатили
Радість
Очі
І чорнії брови
9.08.2009
Два танці дитинних
(Із можливої сюїти оскаженілих)
1
Геніальність аж до стану дитини!—
Розблоковує гени!!!
Навкруги — мов скажені:
Любов усередині.
Дайте мені поєднати радість —
Із дитиннійших генів
Аж до Христа!
Ми не лякаємось правди
Лиш — хто «добрим» вже став…
І замовк…
Й перестав.
Ми забули про суп
Ми не тиснем на пуп
І підвішені — й серцем тиснемо в сапу
Внутрішньою потребою повертаємось грозово
Внутрішньою потребою просуваємось у степу
Але Бог дасть прорив,
Дасть його, або ні!
До зоріння розрив
І глибин незчисленних огнів
День заяснів
Не до мішанини
Не до мішанини дитині
2
Як бачилось!!
Не три небесні зерна
То й паля не проткне
Як суверена
Не тріть по зернах молитов
Не тратьтесь підліски і клени
Трави огненні
Цар-золото! Цар-золото! —
По жилках Іісусових велебних
Зійдіть у зрілість
В золонкай неба
І я і ви в Огні
«Сину,
Дай серце,
Твоє дай серце…
Дай Мені»
— І водночас міжжанрова інтеграція — недостатньою є
в мистецтвах… для нації.
28.06.2009
Ода Слову
Що більше за слово з Любові,
із Бога?
І приходить ні з чого
й нізвідки...
І в загаті стоять ошелешені
свідки:
Бог розгатив – й дух
торкнувся до всього.
Й до Бога.
Що варте Слова?
Що то за порода –
Що повеліває усіма народами?
Що більше слова?
По землі тут, Вітцеве, ходило:
тлінь пропала! а слово
з Слова
лишилось...
Все полова і мило!
так за Ним і слідило...
і земні були в злі й злі сліди...
без любові на той світ полинете –
стріне вас – та – не
ЖЕК, і не пустка, й не буддизм,
й не іслам,
що на згибель і пустку готовий, –
стріне кволеньку душку
й любитиме – пружне Бог-Слово!!!
Сліпучеє!! Слово...
«Там Ігоря слово – не брали на зуб
випадково? –
та й спитає! –
Чи то слово від Мене десь кволе?..»
І готові!
Готові будьте глаголити!
Де, з чого душа –
мов крило ожива!
де несучі свободу слова??
де більш летючі?..
Застебнітесь як ватні,
і в гробах оживати,
собі всі і мурують кутузку...
паранормальні
і «дуже нормальні»...
й страшно казати – вже «зверхнормальні»...
і ходять, закрившись своєвухим,
трясучись від своїх ударів –
«зверхнормальні» кутузки в мотузках...
А простий Бог простим, як я, –
словом –
над загальністю...
Слово більше за музику, бо
не було б найбільшим – Бог-Слово...
був би – що я говорю? –
Бог-Музика...
То що ж більше слова
й Бог-Слова?
Що за порода –
Що повеліває геть усіма народами!
Що – розступляться
масокутньо-без-образні орди!!
мелосухо-наркоавтобанчиків!!
Краса! жани яни джони ганси хунвейбіни ще й
іванушки з іванчиками...
А за тисячі років,
що тісні й малі,
до Єдиного, Цього,
на все готове –
пророками проривалось слово –
з Бог-Слова!
прирікаючи світ, що во злі,
й навіть –
носіїв-пророків...
За тисячі років! Амінь.
Скільки світ встоїть?..
1.07.2008
Вічність
Створителю всього
щаслива тональність
дивитись на Бога
й проста геніальність
І Бог — тільки світло!
знов радість
і радість!
й проллю це на світ я
на висі
й на гради
І скільки Бог світло
я дивлюся вдаль
і стільки у світі
ця світла печаль...
А випав хто з віри —
гризе страх і час
У нас Любов Діви —
і радість!
у нас!
11.10.2016
Художня цільність
Духу Святому присвячується
«Мука мукання розпочалася
з біблійної поезії... ніби я передала тобі:
«...теля з левеням пасуться разом,
і дитя їх водить...» — і ти пишеш».
(Людмилка)
1
І ходите ви в озлобленні
і соваєтесь мов сновиди
сліпі —
заплющеним дбаєте:
любові не видно?
А без любові —
без світла Христового —
хіба світу видно?..
Та що ж це отак послизькаєтесь? —
Так біси течуть як злидні
та й ви вже світам огидні
бо бездар, — і в світу питаєтесь:
а світлу й любові — ще видно??
Для чого ви зараз тут?
Що — не були ще під наругою?
Вмирати із Христом
єсть труд
вмирати із до-слів’ям — труд!
і оживати — труд!
І там і тут
я — труд!
і дихаю — з великою
потугою!!!
Чого це?? — тужите?!
І елліни, й євреї —
ви з золотом —
то ви мене з простим словом Христа
паплюжите?!
Ану — натужтеся!
Життя — народжене Бог-Словом
життя напліднює Бог-Слово
народжуєтесь словом Слова
народжуєте — одяганням слова
народжуєтесь — у квітник, златий,
бо пелюстками — глас:
невипадково...
Й не випасти вам
з руки Бога — однаково!
2
З рук
Краси
яку цілувала серця мого прямизна
як вільність, цільність,
щоби жити! —
Ти є
і нехай кожен є
хай кожен зна
кожен щоб зміг її любити!
Добром такі серця вспадковані!
Нараз Духом Святим
заховані...
й перезахованії!
Тож обмізковуйтесь —
хто на мозковищах:
здер Христос здобич, тьмяних,
з начал і властей
і тут здер — і там,
і так
при людях Він виставив їх
на вільне сміховище!
Він — Переможець!!
й хто бо з Духом —
вже як святий!
Сховище Він, особистостям —
Сам Святий!
Ви не надуті вловом
де земний розум випадає
в простір
та — неживий, як Никодим!
що — в прозі!!
Препростість...
Христос — Поет. — Дивіться, гості...
25.07.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786996
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.04.2018
автор: Шевчук Ігор Степанович