Чи думала колись земля Донецька,
Що так її заллють живою кров’ю,
Й та кров… синівська буде – не турецька,
А Раша ще й кордони перекроїть?
Чи думала вона, що вп’ється лихом,
А край вмиратиме у обіймах недолі?
Звучить тепер гірка її молитва:
«Прости ж бо, Отче, не віддай в неволю…»
Й кричить серед руїн душа Донбасу:
«Чому так сліпо вірили Росії?
Тепер калічать «Градом» і фугасом
Ту землю, що давно не жнуть, не сіють.
Утрат таких земля іще не знала,
Сльозами вмита і полита горем…
Давно пора позбутися хозарів,
Вінок одягши волі й непокори!»
3.04.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786930
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 10.04.2018
автор: Ганна Верес