Засмучено бродить лелека,
Свій давній спокутує гріх,
Бо гаддя не вкинув у море,
Ослухатись Бога посмів.
Тоді він ще був людиною
Й відкрив із нечистю міх.
Бог покарав за провину ту--
Лелекою став чоловік.
З весни ранньої і до осені
Визбирує бусол гаддя.
Надіється він на прощення,
Що помилує Бог за старання.
Коли ж у вирій відлітає лелека —
Там не птахом він є довіку,
Бо десь серед моря, кажуть,
Знову стає чоловіком.
Однак, щороку з пригоддя
Вертає птах-- не людина.
І вперто збирає гаддя--
Спокутує гріх до загину.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786922
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 10.04.2018
автор: Valentyna_S