Я одна живу уже багато літ,
І стає для мене сірим білий світ,
Я намагаюсь його розфарбувать,
І цікаве в ньому хочу ще пізнать...
Розглядаюсь і читаю,і пишу,
В потойбічне ще,звичайно,не спішу,
Вже неспішно і працюю,і ходжу,
Мрію, думаю і світом дорожу...
Є у мене діти й внуки чарівні,
Приїжджають й помагають ще мені,
Я завжди їх з радістю стрічаю,
Та зі смутком, неспішно проводжаю...
І сусіди в мене прехороші,-
Є старенькі і малі, й дорослі,
Зустрічаюсь із ними я щоденно,
Розмовляєм відкрито й сокровенно...
Є і друзі у мене пречудові,
Я спілкуюсь із ними телефоном,
Зустрічі не часто все ж бувають,
Радістю нам душі наповняють...
Телевізор,книги є і інтернет,
Розвивати помагають інтелект,
А у ньому Клуб Поезій є цікавий,
І правдивий,чистий й нелукавий...
Та буває сумно дуже все ж мені,-
І у будні,в вихідні,й святкові дні...
Я беру тоді і ручку, і папір,
Виливаю смуток й болі я у твір...
Я в КП ті твори викладаю,
Друзів у ньому вже немало маю,
З ними я обмінююсь думками,
І приємно так буває поміж нами...
Ось так в світі сіро-білім я живу,
А ще дуже-дуже з книгами дружу,
Як читаю,в зміст їх поринаю,
І про болі,й смуток забуваю...
Так проходять дні і рік за роком,
Світ,як був, є величний і глибокий,
Пізнаю й по-своєму фарбую,
То сміюсь, то плачу, то сумую...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786899
Рубрика: Присвячення
дата надходження 10.04.2018
автор: геометрія