Червоні маки рвуться навесні,
Гніздо лелече вниз болюче пада…
В порожніх вікнах не горить лампада,
Червоні маки рвуться на війні.
Весна немов би журавлем ячить,
Не журавлі – то так війна клекоче,
Коли вже наклекочеться досхочу,
Коли та кров червона замовчить.
Червоні маки рвуться на горбах,
А чорні хмари наче чорні труни
І рвуть і рвуть в душі болючі струни.
Червоні маки рвуться на гробах.
2018р
Парище.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786822
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 10.04.2018
автор: Мартинюк Надвірнянський