безвідносно до мляво повзучих хвилин,
попри плин одиноких скуйовджених хмар,
йдеш супроти кошлатих одеж з мішковин
що жертовне ягня на вівтар...
злісно скиглять іржаві завіси дверей,
ловлять гав кривороті цибаті ляльки,
мілітарні чуби рве зачахлий борей,
кашлем давляться горді круки...
звісно, знову, як завжди, зведеш нанівець
випадково підігнані формули рим,
просихає прокислих калюж холодець,
б’є вітрини крильми серафим..
йдеш супроти кошлатих одеж з мішковин,
що жертовне ягня на вівтар_ позаяк
втратив вкотре за вічність якусь з половин,
в котрій хтивою тінню закляк...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786683
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.04.2018
автор: Ки Ба 1