Ти летиш, як метелик до світла
Таки вперто махаєш крильми,
Та шепоче тобі шелест вітра:
"Ти пораду мою ще прийми"
Не завжди добре те, що красиве
І чого хоче серце твоє
Йому зло, на жаль, також властиве
Хоч із себе овечку вдає.
Хоче в сіті свої заманити,
А опісля закриє клітки
Щоб назавжди тебе ув'язнити
І до втечі замкнути хвіртки,
Обламає вона тобі крила
Тож тікай, поки ти ще живий
Я тобі таємницю відкрила
Поки ти ще такий молодий.
І не зможеш ти більше злетіти
Будеш тільки ходить по землі,
А бажанням буде лиш зотліти
У далекій і темній імлі
Краще було б іще політати,
Придивитись до інших квіток,
Якусь іншу собі відшукати,
А не летіти в даль до зірок...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786577
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.04.2018
автор: Кароліна Дар