Ось так…

"Ось  так,  ось  так...  "  -  вицокує  годинник,
Знущається:  "Ось  так  тобі  і  треба!",
Відмерлі  осипаються  хвилини,

Куди  вони,  до  пекла  чи  на  небо?

"Ось  так,  ось  так!"  -  співає  в  ритмі  фрикцій,
Шаліючи  від  пристрасті  кохання,
І  байдуже  йому  чи  підло-ницим,
Святим  чи  грішним,    вперше  чи  востаннє.

"Ось  так,  ось  так..."  -  сичить  сталева  бритва,
Пускає  з  вен  гарячий  струмінь  крові,
Їй  байдуже,  чия  скінчилась  битва,
Їй  байдуже  чи  з  горя,  чи  з  любові.

"Ось  так,  ось  так!"  -  гробар  вбиває  цвяхи
В  м'яку  соснову  дошку  домовини,
І  байдуже  йому,  чиї  то  одним  махом
В  останній  дім  осипались  хвилини.

"Ось  так,  ось  так..."  -  здіймаються  легені,
"Ось  так,  ось  так!"  -  знайшлося  серце  стуком,
Налякане,  чому  йому  студено,
Йому  одному,  чом  гарячі  руки?

"Ось  так,  ось  так!"  -  хихоче  механічно,
Старий  годинник  стрілчатовусатий,
"Ось  так,  ось  так..."  -зациклено-циклічно,
Однаково  у  будень  і  у  свято.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786518
Рубрика:
дата надходження 08.04.2018
автор: Котигорошко