Ідуть брати, несуть хрести –
несуть свою біду
і кожен мріє донести,
не впасти на ходу.
Така вона – життєва суть.
І я біду несу.
Чи душу від гріхів спасу?
Не впасти б до часу.
Немилосердні гнів і лють –
осудять без вини.
Якщо впаду, не піднімуть...
Завиють: «Розіпни!»
Несправедливим був арешт!
Лють натовпу страшна.
Найважчим був Ісусів хрест.
У в чім Його вина?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786462
Рубрика: Вірші до Свят
дата надходження 07.04.2018
автор: Любиволя