Палку любов співали їй поети,
Вічну славу піднімали з забуття.
Вона зазнала і падінь, і злетів,
Мужньо йшла на смерть й боролась за життя.
Чудовий край порівнювали вміло
З кутком Едему на зраненій землі,
Що завжди прагнув мужніх і сміливих--
Волю боронити від тяжкої мли.
Нестерпна і гнітлива тьма, незрушна,
Шляхи заполонила нам до мрії.
Зітхали ми щоразу тільки скрушно,
Бо вкотре потрапляли в безнадію.
Й коліна ми збивали аж до крові,
Бо падали, як несли тяженний хрест.
До тебе не клялися у любові
Всує — життям захищали твою честь.
Знов ворог хоче грона потоптати,
Не шкодує ні людей своїх, ні сил.
Вона ж, як Фенікс — і її не вбити--
Загартована у полум’ях горнил.
Співають їй хвалу нові поети
За гідність і нескореність народу.
Нема у духа нашого секретів:
За рабство ми не продамо свободи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786451
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 07.04.2018
автор: Valentyna_S