На хресті Ісуса розіп’яли
Людська тупість, не́нависть і злість,
Бо сліпими зрячі люди стали,
Не впустили в серце благу вість.
Їм Варнава був чомусь миліший,
Скандувала в натовпі юрма,
А Ісус прощав тоді всіх грішних
Й не тримав на жодного він зла.
Його серце, стиснуте від болю,
Не втрачало Божого тепла,
І, Господній покорившись волі,
За людей, за їх гріхи страждав.
Через смерть улюбленого Сина
Бог Любов нам Батьківську довів,
За гріховну всю людську провину
Заплатив Ісус життям своїм.
Жертвуючи сином без сумління
Бог велику радість дарував:
Для любові нема смерті й тління,
В вірі знайдем вічне ми життя.
І засяяла тоді всім Божа сила,
Світить нам сьогодні крізь віки,
Щоби зрячі не були сліпими
Й здатні чути не були глухі.
І в Великий День Святого Воскресіння
Ми відчуєм всім своїм єством -
Проросло Ісусове насіння
Вірою, Любов’ю і Добром.
7.04.18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786393
Рубрика: Духовна поезія
дата надходження 07.04.2018
автор: Галя Костенко