Тримає Україну Божий щит,
Міцніє на очах у дусі й тілі.
І хай під боком треться московит,
Виношує думки оскаженілі,
Пече зухвалість, наче хліб в печі –
Не з’їсти йому край верби й калини.
Відлиті вже й нагострені мечі.
Хто йде в наш дім зі злом, від них загине.
Були ми, є і будемо завжди,
Бо не загарбники ми, хлібороби.
Тим слава, хто не мав до нас вражди,
Хто поряд з нами був у час випроби.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786382
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.04.2018
автор: Крилата (Любов Пікас)