Я, напевно, собака…
Я постійно на когось чекаю.
І коли повернуться
Дуже часто я навіть не знаю…
Я чекала на маму,
Ще малою в віконце дивилась
Щоб з садочка забрали.
Все додому найшвидше хотілось…
Я чекала смиренно
Чоловіка надвечір з роботи.
Він служив Батьківщині,
А сім’я – то мої вже турботи…
І тепер я чекаю…
Видивляюся в вікна прозорі
Вже дорослого сина
І під сонцем й коли в небі зорі…
Я, напевно, собака…
Я постійно на когось чекаю.
І коли повернуться
Дуже часто я навіть не знаю…
автор Вікторія Скуратовська-Кравченко ©
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786349
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.04.2018
автор: Вікторія Скуратовська-Кравченко