Коли згадається без болю
образа болісна в душі,
то вітром вирвавшись на волю -
впадуть не сльози - а дощі...
Здійму до неба карі очі -
помічу синю глибочінь…
я спокій свій прийму охоче -
та й щезне з серця суму тінь...
Прощу Життю свої образи,
відчую в нім себе в цю мить,
стаю я щасною відразу -
коли серденько не щемить.
Яким тяжким бува прощання,
та без довіри нічь ділити…
Життя з тобою – катування…
Без тебе - неможливо жити…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786339
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.04.2018
автор: ВАЛЕНТИНАV