[i] [b][color="#ba3232"] Життя... Отчий дім...
Мала Батьківщина...
Це,- вічно в пам'яті... [/color][/b][/i]
[i][b][color="#1e6666"]Село... Село... Даль загадково - синя
I матерi - природи дивний свiт...
Роки iдуть...Життєве баговиння
Забулось з бiгом невмолимих лiт.
Та ось що дивно - понад сорок рокiв
Як я покинув дiм батькiв, село,-
Та як нахлинуть спогадiв потоки -
Я чiтко бачу, що в нас де росло.
Я бачу кожний кущ i деревину,
Вузьку стежину в рамцi споришу,-
Бузок i заростi квiтучого жасмину
Я в серцi, а не в пам'ятi ношу.
За клунею похилена малина,
Лелеки клекiт, сонце i блакить -
Все це i є для мене Батькiвщина,
Я з нею жив, живу i буду жить.
Знать, спогади оцi - не баговиння,
Коли ми їх не губимо нiде,-
Це генеалог - древо поколiння
В ланцюг єднає пам'яттю людей.[/color][/b][/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786236
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.04.2018
автор: Янош Бусел