Страждає загублене поле,
Бо пахне не зелом, а болем.
Розбите війною, у вирвах,
Зі щемом напружених нервів.
Засіяне кулями й гільзами,
Напоєне вбивчими грозами,
Вже не марить житом і пашею--
Сумує за спокоєм,тишею.
Із заздрістю дивиться в небо,
Боятися ж тому не треба:
Під ним он масксітка зависла.
А поле лежить беззахисне.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786078
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 04.04.2018
автор: Valentyna_S