Відбіліла зима. Ніжно-зелено верби тремтіли.
І смарагдово-тепло торкалися неба і хмар.
І вже суму нема. На душі по-святковому біло,
Бо відкрита вона до весняних насичених барв.
В серці радість бринить…Хоч і змучена, все ж
нескорима,
Бо не може життя лиш з печаллю за руку іти…
Вона рветься до хмар… І за вічними неба дверима
Бачить те головне, що й думками навряд досягти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786068
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.04.2018
автор: ЮНата