№1
За ві́що люди стратили Христа?
За те, що Він навчив по правді жити?
За те, що Його проповідь свята
Хотіла зло в серцях навіки вбити?
За що Він розіп'я́тий на хресті
Безбожною, розпусною рукою?
За те, що Його істини прості?
Що врятував усіх людей Собою?
Що Мудрість найвеличнішу явив?
Що не любив обману та розпусти?
Що від гріха навіки захистив
І розум дав, а не листок капусти?
Щоб постували ми земне життя,
Побудували храм собі на небі,
Щоб не пішли в злу прірву забуття,
Аби не скніли у своїй потребі.
Щоб не лилися океаном сліз
Слова образ, ненависті, прокльонів,
Щоб ми були подібними до кіз,
Не розлучили нас гудки перонів.
Щоб ми завжди́ лишалися Людьми,
Які не зрадять за одну копійку,
Щоб ми були маленькими дітьми,
Які не вчи́нять за багатство бійку.
№2
Святої паски крихітка свята
Нехай освя́тить душі та оселі,
Нікого не тривожить самота,
Навіки зникнуть повені та селі.
Хай кожен з нас отримає своє,
Навчиться світ по-справжньому любити,
Не скаже брату: це тепер моє,
І буде в мирі сам з собою жити.
Бо чесним зараз дуже важко бути:
Загруз цей світ під тягарем спокус,
Коли до нього при́йде тінь покути,
Його вже не врятує й землетрус.
Ми горді й злі, ми любимо обійми,
Інстинкти тіла за́вжди верх беруть,
Ми ведемо страшні, криваві війни,
Як атом бомби, як смертельна ртуть.
На жаль, це констатація і факт:
За гроші ладні й душі ми продати,
Для нас кохання - це миттєвий акт,
Подивишся - захочеться ридати.
А до батьків пошана наша де?
Де почуття жертовної любові?
Не знаю я: до чого призведе
Ненависть наша в кожній краплі крові.
Нехай свята вода освя́тить серце,
Людині кожній принесе добро,
Бо серце наше - це потік, джерельце,
Це зла та кривди зламане ребро.
Святе яйце, фарбоване любов'ю,
Його її торкнулася рука,
Нехай освятить Ваше тіло з кров'ю,
Хай плине в ньому ніжності ріка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785990
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.04.2018
автор: Lina Queen