Дві краплинки тепла
Не загубилися у цьому холодному дощі.
Що я зміг? Що ти змогла?
Посадили живе на суцільному згарищі.
Два промені сонця
Не розбіглися в різні боки від нечемності вітру.
Від вітру вдарилось і розбилося лише віконце.
А я тобі приніс ранньої весни кольорів палітру …
Дві людські руки.
Доторкнулися і вже не розбіглися нікуди і ніде.
Їм просто не треба туди.
Одна завжди іншу за найменшої потреби знайде.
Четверо уважних очей
Завжди поруч у цьому розбурханому морі.
Їм не потрібно вишуканих промов і надто дорогих речей.
Вони купаються в своїй особливій долі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785946
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.04.2018
автор: Дружня рука