Душа, згорьована дотла,
Шукає крапельку тепла
І ходить тихо по землі.
Скажи: " Де прихисток її?"
Давай спитаємо в шпаків.
Ховаючись від злих вітрів,
Вони летіли до землі
І несли сонце на крилі.
А може, краще в журавля,
Бо повертаючись здаля,
Приносить він до нас весну -
Таку прекрасну, чарівну.
Але спитали у дощів,
Бо вже промокла у плащі,
Оця згорьована душа,
Що бродить світом неспіша.
Сказати дощ нам не схотів,
Сердито вітер лиш ревів
І поли рвав він у плащі,
Лишивши тугу цій душі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785925
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.04.2018
автор: Ольга Калина