Такий жорстокий світ...
І час летить невпинно,
Його тонка ріка́
Всеж пересохне тут.
Вона пропа́де там,
Де сльози пролили́ся,
Де крик здійнявся ввись
Од відчаю й страху.
Такий шалений світ...
І ми такі ж шалені.
Ми здіймемось увись,
Як крик страшних тортур,
І там ми оживем,
Де слід свій залишили,
Де крапелька журби
Лишилась від ріки.
Такий сп'янілий світ...
Сп'янілі наші душі.
Вже без ознак життя
Замріяні летять,
Летять на крик зими,
Який весну розрушив,
Який лишив свій слід
На цвинтарі проклять.
Мій божевільний світ...
Цілує на прощання
Загублену весну,
Розтоплені думки,
Вони воскреснуть там,
Де ми і не шукали,
Там, де ховали ми
Таємні всі гріхи.
Мій одинокий світ...
Без тебе одинокий,
Забутий назавжди.
Страшний без тебе він.
Його згадаєш ти,
Як стане одиноко
На клаптику життя
Останнім, без душі.
©Maggie Be
31.01.2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785883
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 03.04.2018
автор: Maggie Bee