Куди ідеш – не знаєш. Проти волі
Призначили тебе шукати шлях.
Руйнуєш темряву. І кроками поволі
Вимірюєш неправду у словах.
Не видно сонця, хоч світанок близько.
Та зігріває думка про тепло.
Заплаче ніч. І сліз чарівним блиском
Осяє річки непрозоре скло.
Побачиш, що хотів. Навряд чи зрозумієш.
В нитках заплутаєшся, ти ж бо не Тесей.
Знайдеш того, хто все-ж таки посміє
Планету врятувати від гостей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785873
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.04.2018
автор: Юлія Рябенко