Розписані у небі вітражі,
Краї від сонця в позолоті.
В очах моїх срібляться міражі,
Там соколи парять в польоті.
Що день, що ніч вони летять у вись.
Я шелест чую білокрилих.
Кричу: «Тримайся воїне, держись,
У бій веди солдат безсилих!»
Тих білокрилих – сотні, тисячі…
Від них відчув шовковий вітер.
В реальнім світі скільки маячні…
Сльозу протер, безсоння витер.
І все молюсь, молюсь за їх політ.
Вони летять усі до Бога.
Питаю: «Скільки хлопці вам є літ?»
«Як на хресті було у Бога.»
Сини у списку, діти і батьки, …
Чому говорять, як у Бога?
Їх імена заповнюють рядки…
Ця книга – у життя дорога.
Сумую і радію водночас,
У небі ви, за Україну!
Чи соколи в очах, а чи міраж,
Нову ви підняли вже зміну.
Загиблі соколи, сини землі
В цій праці мить міняє долю,
Пройшли крізь пекло ви у цій війні,
Тепер з крильми і всі на волі.
23.02.2015 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785851
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 03.04.2018
автор: Східний