[i]Присвята Людмилі Берестень[/i]
Життя біжить, дорога тверда,
А ти, як є, та жінка, вперта.
Не зупиняєшся, летиш,
Добро напра-наліво раздаєш,
Чи хочуть вони того, а чи ні...
Тому то мої очі
Сумні, сумні, сумні...
Віддай же все мені!
Ящо не все, то хоч би трошки...
Кохай мене і палко і пречисто,
Тоді із бурштину горошки
Зберуться у намисто!
... метелик ранньої весни
об лід болюче б'ється
ще впертої зими...
Такі вже ми...!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785842
Рубрика: Присвячення
дата надходження 03.04.2018
автор: Ivan Kushnir-Adeline