Як добре просто прокинутись зранку,
А у вікно вже стука новий день.
Ти п'єш спокійно кави філіжанку,
Для нас шукаєш знов нових мішень.
Я візьму кольорову парасолю
Й піду гуляти містом залюбки.
Ти не втрачаєш вже давно контролю,
А в голові завжди снують думки.
Все місто ще із запахами кави,
У парку вже багато є людей
Піднімемося на нові октави
Під цей солодкий запах орхідей.
Не розумію чому небо плаче,
Хоча так затишно, коли стіна дощу
З усіх боків навколо і, неначе
Шепоче:" Я тебе ще захищу"
Та добре, нехай небо собі плаче
Мені не заважає крапель шум.
Читаю книгу я свою терпляче
Й не допущу до серця знову сум.
Підходиш ти, беремо парасолю
На мою голову ти шапку одягнув
Нехай здаю себе я у неволю,
Та не король той хто не ризикнув...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785795
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.04.2018
автор: Кароліна Дар