Розкажи, розкажи нам, морозе,
Ти сьогодні чому знов морозиш,
Навіть студиш і сковуєш квіти,
Не даєш нам весні порадіти?
Вже ж убралась земля у зелене,
Ждуть бруньки весняного прозріння,
Появились на світ первоцвіти--
Все живе у чеканні на літо.
Ти сердитий, чи тільки жартуєш?
Чом же сріблом ти досі гаптуєш
І сади, і поля, і все навкруги,
Намотуєш нишком круги
Над землею із чутним зітханням?
Чи, може, це твоє прощання
Болюче із нами аж до зими--
Тому й посипаєш снігом-слізьми?
Покорись своїй долі, морозе,
Хай на землю вертаються грози.
Вночі не являйся примарою —
Іди вже. Морозь поза хмарами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785733
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 02.04.2018
автор: Valentyna_S