Знову Україна застогнала –
Ще один упав її синок –
То орди російської навала
Смерті зодягла йому вінок.
Затремтіла-затряслась землиця –
Напилась біди донесхочу…
Жде бійця кохана білолиця,
Мріє, як прихилиться к плечу,
Як удвох, узявшися за руки,
Стануть вони разом на рушник.
Житимуть в любові, без розлуки,
Й діти їх не знатимуть війни.
Піднялась душа бійця над тілом,
Путь долала з ангелами ввись…
Ні, вона не плакала – раділа:
Перемоги знак таки повис!
30.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785639
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 02.04.2018
автор: Ганна Верес