Все йде, як іде, —
З нічого в нікуди…
Але все ж дійде,
Бо ми таки — люди!
Все йде, як іде,
Прямує до цілі,
Та скільки людей
Дорогу згубили!
Все йде, як іде…
І я загубилась,
В безодні очей
Твоїх розчинилась.
А світ все іде,
А я все блукаю, —
Немає ніде
Дороги до раю…
На думці одне:
Інакше не буде —
Нас Доля веде,
Бо ми — тільки люди…
2008 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785593
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.04.2018
автор: Спасиба Світлана