Мамо, мамо, як любила
ти це Свято Вербне...
Казала, ніщо доню не роби,
подалі будь від усілякої скверни.
По-життю ти не журися,
малим задовольняйся,
що Господь тобі дарує,
тим ти і втішайся.
Мамо, мамо люба,
вже тебе не має,
але ж слова твої добрі,
завжди пам'ятаю.
Тільки сльози самі ллються,
жалю не мають,
дорогі хвилини завжди згадують.
Винуватих не шукаю,
мамо моя рідна,
вся твого життя наука
з'явилася плідна.
Скільки житиму рідненька,
стільки й буду пам'ятати кожне твоє слово,
дотик, як не сумувати...
Радість живе в серці,
що тепер за тиждень,
буде у нас Великдень!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785533
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.04.2018
автор: Svitlana_Belyakova