Прокинулась, а на годиннику лиш п'ята
У голові блукає знову вірш
Напевно, це все через запах м'яти
Який кімнату полонив ще більш
Я спробувала знову ще заснути
Та він мені спокою не дає,
Весь сон вірш хоче мій перевернути
Робити нічого, тому дитя встає.
Я на столі шукаю знову ручку
Й блокнот десь біля неї тут лежить
Ой, зачепила я свою каблучку
Так хочеться нікого не збудить
Іду на кухню, вип'ю трохи чаю
Натхнення нікуди не поспіша
Рядок я перший в голові стрічаю
"Коли в тебе плаче душа"
Записую його, а потім інший
За ним четвертий, п'ятий й понеслось
У цей момент він завжди найрідніший
Приніс вірш трохи болю, чи здалось?
Перевернула ненароком чашку чаю
І на душі зробилося ще гірш,
Та мама встала:"Доню я вже знаю,
Що Кароліна знову пише вірш"
Закінчу попередній, почну новий
До ранку ще багато є годин
Нехай наступний буде кольоровий,
А не такий як цей смуток один...
Бо інколи душа так просить свята
Всередині емоцій все ж нема
І замість віршів виходить присвята,
Та і вона всерівно є сумна
Сумую інколи я через свою душу
Чутлива, болісно сприймає все,
Та почуття всі приховати мушу,
Бо це ще більше болю принесе
Постійно лиш одну носити маску,
Де тільки усмішка і радість на лиці,
Та проте вперто вірити у казку
І сльози від усіх ховати ці.
Так інколи набридне бути сильною
І хочеться лиш плакать, як дитя,
На білому папері тут чорнильною
Описувати ручкою життя
Лиш тут я можу бути знов собою,
Бо вірш не зрадить й зрозуміє все,
В житті ж я хочу бути за стіною,
Яка проблеми всі перенесе.
Напевно, це проблема всіх поетів
Брати усе так близько до сердець
І вірші повні знов твоїх секретів
Коли вже уривається терпець...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785457
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.04.2018
автор: Кароліна Дар