ЛЮДИ, ЯК РОБОТИ…

ЛЮДИ  ,ЯК  РОБОТИ...
Люди  ,як  зомбовані  -кам'яні  черстві  серця...
носять  золотий  хрестик  на  ланцюжку  на  шиї,
без  пастуха  ,як  сліпі    вівці  біжать  хто  куда-
сильний,  слабшого  втопить  в  багнюці  помиї.

Із  простягнутою  рукою  ходять  глухі  німі,
є  заручниками  рабства  злиднів  недолі,
верховодить  князь  Ведета  на  білім  коні
відсутність  валентно  жити  вдома  в  неволі.  

Зажерливий  загарбав  скарби  увесь  світ...
має  владу  в  руках  будує  Вавілонські  вежі,
очманілий  від  ефіру,  є  проклятий  його  рід-
пхає  народ  в  ярмо,  не  поступиться  на  межі.

І  мільйонна  юрба  не  йде  вперед,  а  назад...
під  ногами  ,в  багні  топчиться  стоїть  в  застої,
зрізають  столітні  дуби,  рубають  калиновий  сад-
занепала    нація  духом...  від  війни,  життя  в  ізгої.

Люди,  як  роботи  байдужі  порожні  серця...
зашкалює  насилля  жорстокість  хаос  і  зло,
в  шоколаді  купаються  прислужники  царя
ураган  в  океані  штормує  корабель  на  дно.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785447
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 01.04.2018
автор: Чайківчанка