Лягало віття пальмове до ніг,
І люд радів, вклоняючись Йому.
Чи знати натовп тоді міг,
Що проміняє світло на пітьму.
Що грішні завтра в тіло Бога
Зухвало цвяхи гуками заб’ють,
І Хресною зватимуть дорогу,
Як до Нього за про́щенням прийдуть?
…В очах Його страждання і любов.
Простив зрадливі крики «Розіпни!»
З Ісуса ці́вками стікає кров,
Й шепоче він: «Мій Отче,чим я завинив?
Чому мене, о Господи, покинув
В хвилину відчаю й нелюдських мук,
Чом не захистиш людського сина,
Не спиниш серця втомленого стук?»
Скорботна Матір обнімає хрест,
Христові рани печуть їй вдвоє,
Гріхи світу Ісус на Собі ніс,--
Хай би вона віддала життя своє…
А Син схилив голову на груди,
Вінок терновий вп’явся у чоло…
…Чуйний вечір болі Богу студить,
І ставить смерть Йому від мук заслон…
…Ударять у Великдень дзвони
І ангели вознесуть благу вість:
«Уся земля нині є амвоном
Й Ісус в спасіння віру нам приніс».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785440
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.04.2018
автор: Valentyna_S