Якби знала молодість квітуча
На яку стежину їй звернути,
Щоб дійти до тебе неминуче,
Щоб роками в самоті не бути.
Де ти, моя доле, забарилась?
Зізнаєшся не мені в коханні.
Не одна весна в цвіту наснилась,
Пелюстки зронивши на світанні.
Рік за роком яблуньки і вишні
В сукні наречених одягала,
А мені на зустріч ти не вийшла
І наряди ті не приміряла.
Знов вертають птахи перелітні,
Я ж у відчай падати не стану.
Бо тебе знайду в якомусь квітні
І з тобою в молодість загляну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785425
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.03.2018
автор: Світлана Вітер