[i]Світлій пам’яті земляка-миколаївця,
українського льотчика, народного
героя Владислава Волошина присвячую[/i]
Безмір любив лазурну височінь,
з дитинства був закоханим у небо,
в дітей, дружину і безмежну синь.
Тепер вони залишились без тебе…
Змінився світ, жорстоким зовсім став
і нині лицемірство править балом.
Вже знецінився волі й честі сплав,
олжа панує часто над загалом.
Теля покірне дві корівки ссе,
та Влад не поділяв оту науку –
герой не „влився“ у реформ процес,
де з посмішкою ворог тисне руку…
31.03.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785386
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 31.03.2018
автор: Олександр Мачула