Вихідні покладу на жертовник.
На вівтар із хули й молитов.
Всі стежини ведуть у Житомир,
де життя для митця - як лото.
В дар у Дарниці візьму жетони.
На Житомирську мчить мій вагон.
Всі автобуси їдуть в Житомир,
де поети запалять вогонь.
Одягаю новенькі шкарпетки:
дух житомирський п'яти зігрів.
В них і пестити буду і шпетити,
віддаватися битві і грі.
Мить. Осяяння вщент розгромило:
"Жити мирно" - не нудно однак!
Стане горлом тобі і горнилом
твій Житомир. І здудлить до дна.
Їду в край, де з поліських гранітів
висікають скрижалі й жалі.
Де невтомно, нестямно гарніти
вітчизняним анжелам джолі.
Де згромадило місто вже тони
віршів, вин і хмільної краси.
Всі дівчата ведуть у Житомир.
Тільки правильно їх... попроси.
© Сашко Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785342
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 31.03.2018
автор: Олександр Обрій