Спомин про Рокитне
Розбурхані спомини кличуть у даль,
Де літо встеляло картатий перкаль
Й на чистому плесі з долонь срібних хвиль
У небо вглядалися очі лілей.
Як же вражала краса невимовна:
Єднання блакиті небес і води.
Вони ж лебеділи, ніжністю повні,
Віночком спливали на чисту гладінь.
Як бігли роки, то й зібрали сліди
До дзеркальної річки з лілеями.
Та я в споминах там, де ми молоді,
Де вроду купають в річці німфеї.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785290
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 31.03.2018
автор: Valentyna_S