Він учився весь свій вік –
З року в рік, з року в рік:
Осінь, зиму і весну,
Без наїдку і без сну!
Він трудився, як умів:
Олівець в руках димів!
Вечорами не гуляв –
Книги мудрії гортав.
Множення таблицю вивчив
І англійський алфавіт,
Курс історії закінчив –
Знав усе про всенький світ!
Після школи в славне місто,
У столицю завітав.
Психологію всю чисто –
Й Канта, й Фрейда прочитав!
Після вузу, зрозуміло,
Прагнув взятися за діло –
Продуктивно працювати –
Жити і не бідувати.
Написав він резюме,
І доладне,і яскраве,
Та й послав його саме,
Щоби взятися за справу.
Що ж йому відповіли?
І не знатно, й не багато:
«Треба досвід немалий,
Щоб у нас тут працювати!»
Другий раз пішов питать –
Повернувся з результатом:
Усьому того навчать,
Хто заплатить їм багато.
Після цього він іде
У солідну установу,
Де з міністрами веде
Про вакансію розмову.
«Бачимо, що хлопець знатний,
Працівник нівроку…
Постажуйтеся безплатно
Ви у нас півроку.
Чи візьмемо після цього –
То важко сказати…
Може, знов підете з Богом
Роботу шукати.»
Він побачив, що тут знову
Нічого не вдасться.
Й пішов в іншу установу
Пошукати щастя…
Там сказали, хай зуміє
Довідки узяти,
Що здоровий, не хворіє,
І що нежонатий,
Мрій злочинних не плете,
В’язниці не знає…
І ще довідку про те,
Що довідку має!
Марно хлопець наш старався –
Так ніде й не влаштувався:
Перспективні, вмілі, здібні
Для держави не потрібні!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785163
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 30.03.2018
автор: Анастасія Лінчук