Пам’яті Андрія Кривича
та усіх, хто загинув за нас
Не знаю: як це пережити?!
Жалоба - на усе життя.
Йому б ще сотню років жити.
Таке, як сонечко дитя.
Ні виправдань, ані пояснень!
Немає прощення катам!
Який же лик у хлопця ясний!
Сумуєм тут... а він – вже там,
Де Бог збирає всіх на килим.
Де всі здають життєві звіти.
І бачить Бог, яким був милим,
А очі щирі, наче квіти.
Іуду того - Бог скарає,
Герой цей житиме в серцях,
Таких Господь бере до раю,
В тернових, зболених вінцях.
Не знаю: як це пережити?!
Образу маю, маю гнів
На всіх, хто міг хоч щось зробити,
Але нічого не зробив…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785137
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 30.03.2018
автор: Шостацька Людмила