[i]Хто ти? - Химерна постать рівноваги,
Твій час - лише одні розваги.
Та знов болить й кортить тобі, до спраги -
Мій надлишок й прояв уваги...
Та є одне питання, що між нами?
Цей штучний стан і все... Словами...
Кажу, тобі, від тебе до нестями -
Не сплю, холодними ночами...
Хоч ти, цілком від мене протилежна,
Душа, ж лишається залежна.
Питаю, чи любов не є безмежна? -
Лиш ти, занадто обережна...
Та не кажи, що ти не знала,
Бо мабуть, таки сердцем відчувала -
Чи може думки, прочитала,
Й про почуття, наважитись - спитала...
Що буде далі, звісно невідомо,
Лиш ти та я і це - свідомо.
А решта, без різниці й невагомо -
Відчуваєш?.. Чи це знайомо?..
Та лиш одне, я б ще хотів сказати,
Що звик завжди перемагати.
Кажуть кохання - гра, тож нумо грати,
І я навчу, тебе літати... [/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785108
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.03.2018
автор: Валерій Кець