Я прокидаюсь з думкою про те,
що новий день в руках своїх несе.
Побачу пролісків голівки в квітнику.
Весна дарує радість і красу.
Проміння сонця землю огортає.
Південий вітер ніжно обіймає
ліси,поля,річки,що сумували.
Морозними,зимовими ночами.
Життя таке коротке мов світанок.
Ще мить без сонця.І приходить ранок.
А потім день.Прокинуться всі люди.
В раз стане гамірно.І гамір цей розбуде.
І я прокинусь з думкою про те,
що новий день в руках своїх несе.
Мене не стане і пройдуть віки.
Та знову ранок вийде із пітьми.
Пташки знов защебечуть під вікном.
Життя людське-короткий дивний сон.
Здається що не жив,а тільки марив.
Прийдешні люди дивляться з вікон.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784993
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.03.2018
автор: zhmerinchanka