Чую слова волошкові
В голосі давніх речей,
Не вибирав я ніколи
Колір любимих очей.
Чорні колись усміхались,
Випало карі любить,
Де ми з тобою стрічались,
Райдуга тиха стоїть.
Ти не випитуй - не знаю,
Чому так вийшло в судьбі -
Серцем завжди пам'ятаю
Очі, як світ, голубі.
Може, волошка тендітна
Близько колись розцвіла,
Мила подружка-сусідка
Голубоока була.
Років бунтуючі дзвони
Б'ють. І мовчать солов'ї.
Дивляться, наче з ікони,
Праведні очі твої.
Ти не випитуй - не знаю,
Чому так вийшло в судьбі,
Серцем завжди пам'ятаю
Очі, як світ, голубі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784970
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.03.2018
автор: Іван Демченко