Сон у двері не заходить,
Все блукає навкруги.
Я Його очима ловлю,
Він мовчить у темноті.
Я в думках малюю стежки,
Добудовую мости,
Але все це недоречно,
Бо живу у іншому житті.
Довгі ночі безкінечні
Не виходять з голови
Руки, очі, Його плечі.
Та усе це не мені.
Моє щастя дуже близько
спить на відстані руки
і незнає, хто й для чого
сплутав думки і всі сни.
Ох, ті сни, я б в них пірнула
Не на вічно, лиш на мить.
Скоштувала б солод дикий,
Загорнулась у блакить,
Потонула, відключилась,
Насолоджувалась, грілась,
Все навколо б сповільнилось...
Не будіть - я лиш зігрілась.
Сни підступні і лукаві
вони тягнуть і зовуть,
як ті мавки у тенета,
з яких душу не вернуть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784955
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.03.2018
автор: Moнада