Урешті збадьори́лись травневі дні,
прядуть із золотого волоко́нця
розкішний килим, і радісно мені
підморгують у кучерях віконця.
Під вітрилами неба спливає час.
Спиняється, вчарований землею.
Ставків голубінь, піль і лугів атла́с —
сягнула весна свого апогею.
Сусаль іскриться на банях і хрестах,
сережки срібні повдягали роси,
бо дефілює у селах і містах
прекрасна панна з квітами у косах.
Пророк Ілля встиг розчохлити мечі,
й промчався поміж хмар на колісниці.
І добрий ангел у мене на плечі
довкіл безжурно зирить і сміється.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784952
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.03.2018
автор: Valentyna_S