Тіло радіє, роздивившись дарунки … його свавілля безкрає
Розділяю цей захват, віру в могутність свою до мозку кісток :
Воно вигадує, грає на багатьох інструментах, новоприбулих втішає
Я ж знов надихаюсь , а потім маю страждання… як свіжий ковток
Перед новим зануренням в пристрасть, і доторку кожному вдячна
За його швидкоплинність, бережу післясмак, причетність до іншого раю.
Він надтонкий химерний недосконалий , а я …прихильниця втіх необачна.
Та точно вже знаю, що світ значно більший, ніж моє тіло сприймає.
Тому серед вправних, та докучних пісень твій нереальний мотив
Шостим чуттям я змогла відтворити в одну невловиму хвилину -
Так серед поля улюблених маків, де червоний заполонив і сп’янив
Неначе угледіла я чудернацьку неяскраву, майже прозору рослину…
Платонічне кохання…бестілесна пристрасть …нерозгаданий знак
Квітка зовсім не з щедрих полів, що буяють життям і жагою
А ти , просто гарний земний чоловік! Чому саме ти, саме так,
А не звично мені бентежно-чуттєво, відчутий плоттю живою?!
Добровільно не тіло твоє обіймаю, а думки… ніжно…тремтливо
І дивуюсь тому, що твої поривання з моїми зливаються там,
Куди прагнула завжди , де ми будем колись, вже не маючи тіла
І всі умовні обмеження вимірів наших вже зараз байдужі нам
Недосяжний… не тільки для моїх поцілунків, а й для розчарувань
Наодинці гортаю свій сум, бережу одкровення свої, як нашу книгу таємну
Знов дискутую з бажаннями тіла, боюся і хочу повстань
Маю впевненість я нез’ясовну і вперту, що все це – взаємно.
© O.Z. Olena Zinthenko …- 28.03.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784939
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.03.2018
автор: Zinthenko Olena