На ВозикуЧасу

Наближається
 -  невпинно,  неухильно
Возик  Часу,  
на  якому  прилаштований  Ніж,
націлений  вістрям  своім
прямо  в  Серце,  -
Ніж  Розлуки.

Ще  трохи,
і  простромить  він
 Серце  ніжне  моє  -
легко  й  сталево-незворушно.

А  Возик  
покотититься  собі  далі,
везучи  тепер  і  тіло  ,
ледь  живе,
нанизане  на  вістря  
Ножа  -  Розлуки.
Все  далі...
У  Безвість...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784903
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.03.2018
автор: Мирослава Жар