А ти лишись, лишись до ранку
Не думай про можливе потім
Давай на двох усі світанки
На ганку з кавою бороти
Не знай погане у думках
Не лай обставини прийдешні
Сховай зневагу у очах
Ми часто в світі не тутешні
Лишись до ранку, я кохаю
Не йди з промінням крізь пітьму
І те, що нині відчуваю,
Я сам в собі не проживу
Я йду на ризики постійно
Коли знов піддаюсь тобі
Ти вже не та, та я ще мрію
Тебе мою-мою собі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784888
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.03.2018
автор: Володимир Ромен