Беззастережно і свято таким би писати вірші,
Робити оцю голівку хранителем світлих думок,
Почуттям надавати крильця – прозорі і найніжніші
Та все виходить інакше …Коли ж той жаданий строк?
Чому вона непомітно з натхненної стала сумною,
І часто надривно сміється не з тими і зовсім не так,
Як могла учора, щаслива – обрана саме весною,
А тепер свою лагідну вдачу неначе зібрала в кулак?
Нервово багато палить - сьогодні - яку за рахунком?
Її спрагу хтиво тамує, торкаючись губ, алкоголь.
А мала б тішити серце теплим твоїм поцілунком
І всю себе віддавати беззавітно - тільки дозволь!
Та в кожному стані своєму вона позначена сонцем,
Гігантські чуттєві квіти несе в тендітних руках
Зірки вклали силу любові в маленькі її долонці
Ти придивись - і побачиш всесвіт в її очах.
© O.Z. Olena Zinthenko 28.03.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784871
Рубрика: Присвячення
дата надходження 28.03.2018
автор: Zinthenko Olena