Накульгуючи, на двох милицях
Шкандибає щастя вулицею,
На шляху минає свіжу розкаль --
Босе йде — і упадає в розпач.
Многострадне, кволе і безсиле,
Щастя йде до нас якось над силу.
Я́к ми не звемо його поштиво —
Л́иш обітниці чуємо фальшиві.
Бо це не щастя, а ілюзія--
Й на узбіччя змиє дощ її сліди,
А справжнє ще прийде, в це вірю я,
Воно дорогу конче віднайде сюди.
Хоч в зливу, хоч спеку десь під сорок,
Щастя, деінде нагулявшись всмак,
Стане поруч або десь-то збоку…
Коли подасть йому хтось зверху знак.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784857
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 28.03.2018
автор: Valentyna_S